29.03.2024

Вінницькому тролейбусу — 58! Чому його запуск був таємним?

Перші тролейбуси привезли до Вінниці з Кишинева і Одеси. Для запуску нового для Вінниці виду громадського транспорту всього було чотири машини / Фото з facebook-сторінки Музею вінницького трамвая

  • Тролейбус, якого в нас не мало бути, проїздив у місті останні півсторіччя.
  • Порівнюючи з 1964 роком, коли був старт тролейбусного руху, маршрутна мережа зросла у 19 разів, а кількість електромашин у 29 разів.
  • Якими були перші роки та яким буде майбутнє синього тролейбуса?

Сьогодні, 18 лютого, вінницький тролейбус відзначає свою 58 річницю. У різний час вулицями міста їздили округлені тролейбуси, «рогаті» червоного кольору, електромашини-«гармошки», які збирали на ракетному заводі.

І поки інші міста вирізали колії, у Вінниці продовжив діяти й «застарілий» трамвай, і «прогресивний» тролейбус. З чого все починалося і яким будуть наступні роки цього електротранспорту?

Цей матеріал був вперше опублікований у 2019 році. До чергової річниці ми оновили статтю фактами з новітньої історії вінницького тролейбуса.

Перші роки

У 50-х роках в колишньому СРСР тролейбус вважався прогресивним транспортом, який запускали навіть там, де вже є трамвай і автобус. Але у Вінниці його не мало бути: партійне керівництво радянської України не давало дозволу. Мовляв, вам і трамвая достатньо. Тому робили тролейбус у нашому місті «напівтаємно».

Першу лінію прокладали по вулиці Островського (нині – Брацлавська)

— Тролейбус був потрібен, щоб зв’язати промислові зони з центром. Бо прокладка трамвайних колій — це дорого, автобусів і так не вистачало, — розповідав екскурсовод Музею транспорту Олег Матюхов. — Над проектом мережі міська влада і трамвайне управління працювали протягом 1963 року. Оскільки дозволу від партії на це не мали, то прокладали мережу для тролейбусів під виглядом покращення освітлення на вулиці Островського.

Ця робота потребувала відповідної кваліфікації, тому вінницькі трамвайники перенавчались у Житомирі, де вже їздили тролейбуси.

Під кінець 1963 року, 30 грудня, рушив перший тролейбус за маршрутом від площі Жовтневої (нині – Героїв Чорнобиля) до вулиці Карла Маркса (нині – Максима Шимка). Усього було п’ять зупинок. Перші електромашини приїхали до нас вживаними: три штуки МТБ-82Д з Кишинева і одна ЯТБ-4 з Одеси.

Олег Матюхов, екскурсовод музею транспорту

Але офіційне відкриття відбулося через півтора місяці — 18 лютого 1964 року.

— Партійні чиновники вимушено визнали, що у Вінниці діє тролейбус. Бо не вирізати ж вже зроблену лінію? Тому у місті залишився і трамвай, і тролейбус, який з’єднав центр з промисловими зонами, — сказав Олег Матюхов.

Зв’язав усе місто

За свої 55 років на вулицях міста змінилося 12 (!) поколінь тролейбусів. До вживаного електротранспорту з Кишинева і Одеси привезли вже «офіційні» п’ять машин «Київ-5» та дві машини «Київ-2» у 1964 році. А через рік — ще 21 машина «ЗіУ-5».

У кінці 1965 року тролейбусникам збудували депо на вулиці Островського (нині – Брацлавська), бо раніше вони ремонтували машини на кінцевій зупинці на вулиці Карла Маркса (нині – Шимка) чи на базі трамвайного депо.

Протягом п’яти років для тролейбусів відкрили чотири маршрути, що зв’язали ГПЗ, Тяжилів, «Урожай», Центр міста та залізничний вокзал. З розбудовою нового мікрорайону в 1970-х маршрути продовжують і на Вишеньку.

Кількість машин зростає з чотирьох до 68 тролейбусів у 1969 році. Найпоширенішою моделлю того часу став ЗіУ-5: дводверний, комфортабельний на ті часи електротранспорт, де було 35 місць для сидіння.

Епоха ЗіУ-9

У 70-ті збудували нове тролейбусне депо на Першотравневій (нині – Магістратська) та для Вінниці стали закуповувати ЗіУ-9, які досі є домінуючим типом тролейбуса в нашому місті: таких у нас є 120, при тому що загалом тролейбусів у Вінниці 165. Деяким з них виповнилося вже 28 років. Але машини бережуть та регулярно ремонтують.

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

— Кожен тиждень тролейбуси проходять ревізійний ремонт, де передивляються усі вузли, обладнання, кузов. Через кожні 80 тисяч кілометрів пробігу — середній ремонт, під час якого міняємо обладнання та листи кузова. А через кожні 260 тисяч кілометрів — капітально-відновлювальний ремонт. Після нього тролейбус майже новий, — казав начальник тролейбусного депо Олександр Любивий.

0 0 0 0 0 0

Більшість запчастин виготовляють на базі тролейбусного депо. Щомісяця, за словами начальника депо, вони ремонтують не менше чотирьох тролейбусів. А з 2012 по 2016 роки виконали 120 капітально-відновлювальних ремонтів.

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

Космічні «гармошки»

А от з тролейбусами-«гармошками» у Вінниці не склалося. Дніпровське підприємство «Південний машинобудівний завод», який спеціалізується на виробництві космічних ракет, почав робити власні тролейбуси. І наше місто замовило три одиниці їхнього першого тролейбуса, який мав четверо дверей та повну пасажиромісткість 170 людей.

— Ці машини приїхали до нас в 1993 році, частіше їздили за маршрутом №5 «Вишенька – Залізничний вокзал». Прослугували тільки десять років, — розказав екскурсовод Музею транспорту Олег Матюхов.

Транспортникам не вдалося їх відновити через складну конструкцію та дороговартісні запчастини.

Олександр Любивий, начальник тролейбусного депо

— Деякі деталі взагалі з ракетно-космічної галузі. Їх неможливо було дістати на ринку. При тому, що дніпровський завод запчастини на той час не робив, — казав начальник депо Олександр Любивий. — До того ж, тролейбусу-«гармошці» на вінницьких, вузьких дорогах важко їздити. Коли такий тролейбус повертав з Соборної на Театральну, то на час цього маневру жодна інша машина не змогла виїхати. І навіщо такий мати, якщо він може їздити тільки по одному-двох маршрутах?

Тому тролейбуси списали у 2003 році. А на заміну їм у наступні десять років закупили 5 ЛАЗів та 40 «Богданів», які разом зі 120 ЗіУ-9 досі забезпечують тролейбусне сполучення у місті.

Будують свої тролейбуси

Утім, рано чи пізно, але діючий парк тролейбусів доведеться замінити. Транспортна компанія наразі працює над складанням  власних тролейбусів — VinLine. 

Їхня офіційна назва PTS-12. Вінницькі транспортники збирають їх на базі тролейбусного депо, закуповують по запчастинах — кузов та ходова від білоруського МАЗ, двигун від компанії з Броварів «Політехносервіс», інформаційна система — вінницька розробка.

Так виходить дешевше, ніж купувати новий тролейбус: вартість одного VinLine складала близько 6 мільйонів 800 тисяч гривень, тоді як новий з заводу коштує понад 7,5 мільйона.

— Тролейбус, який ми збираємо своїми силами, дозволяє утримувати робочі місця і нормальний рівень оплати праці для спеціалістів. Бо зарплата тих людей, які працюють над збіркою тролейбусів, більша, — говорив раніше гендиректор «Вінницької транспортної компанії» Михайло Луценко.

Наразі містом їздить 14 тролейбусів VinLine. При цьому десять з них — з автономним ходом. Вони можуть їздити на відстань до 20 км без підключення до контактної мережі. І таким чином, вдалося запустити нові маршрути, на «Перемичку», до села Писарівка і на ГПЗ; без будівництва інфраструктури, які потрібні для звичайних тролейбусів.

Свої враження від поїздки ми описували під час тест-драйву першого вінницького «рогатого». Також вже відомо, що у 2022 році виготовлять ще сім тролейбусів VinLine, а запчастин купують на десять машин.

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

 

Джерело

Підписуйтесь на наш телеграм канал: https://t.me/dtpvunnytsya

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *